ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА ОСВІТИ НА СЕЛІ
1.1. Навчання в школі до Великої Вітчизняної війни
Перші знання сільські діти с.Кочержинці отримували в церковно-приходській школі, що розміщувалася навпроти церкви у глиняному будиночку і складалася із двох кімнат. В одній кімнаті навчалися діти різного віку, близько 40 осіб. Закон Божий був обов‘язковим предметом, і читав його священик Дробніцький. В школі за непослух карали різками. Давалася освіта всього за два класи. Така школа не могла дати дітям справжньої освіти. У 1910 році вирішили побудувати чотирикласну школу на околиці села. Приміщення мало 4 класних кімнати, коридор, зал, учительську. Першим завідуючим школи став Метельський. Навчанням охопили 60 дітей, інші діти не навчалися через погані матеріальні умови: не було взуття, одягу.
Після подій 1917 року Закон Божий був вилучений з навчання, а школа перейшла в розпорядження Міністерства освіти. У 1922 завідуючим школою був призначений Бряловський Микола Сергійович. В 1923 завідуючим працює Слупіцький Семен Семенович. У 1924-1925 рр. школа стала семирічною, її директором призначено Марущака Левка Івановича. З 1925 по 1930 рр. директором школи була Кротова Надія Оникіївна. А в школі навчалося близько 500 учнів. У Кочержинську семирічку ходили діти із ближніх сіл: Паланки, Громів, Осітної, Синиці, Кузьминої Греблі та Юрківки. Навчались в дві зміни при гасових лампах. Педагогічний колектив разом з учнями проводили роботу по ліквідації неписьменності. Учні квартирувались на селі або ходили щоденно пішки: гуртожитка при школі не було.
В цей період в школі працювали вчителі: Лозінський Ілько Васильович, Поліщук Сергій Прокопович, Ляховецький Яків Омельянович, Поплавський Микола Григорович та інші.
Зі стін школи вийшли такі відомі люди, як генерал-майор Збройних Сил СРСР - Копичка A.B., Герой Радянського Союзу - Зеленюк Йосип Павлович та Садовський Юрій Володимирович.
1.2. Сліди війни і велика тяга до знань
Під час Великої Вітчизняної війни навчання було частковим. Очевидці говорять, що навчались в одній кімнаті, а в другій було зерносховище. У тяжкі часи ворожого нападу школу закрили, тут жив сільський староста. При школі був фашистський штаб, сюди пригонили скотину та людей, яких тоді відправляли дорогою через Олексівку на Умань. А там - на вокзал, звідти поїзди перевозили все до Німеччини. Після визволення Уманщини, а також нашого села навчання зразу було відновлено. Першими випускниками семирічної школи були учні різних років народження, багатьом з них навчатись перешкодила війна. Тому в одному класі навчалися разом з дітьми молодшого шкільного віку і переростки.
Разом з учителями батьки та учні відремонтували шкільні приміщення, впорядковували шкільну садибу, оновили порубані дерева в шкільному саду, навели відповідний порядок. З 1944 по 1948 роки директором Кочержинської школи був Зеленюк Юхим Іванович.
З цього приводу, ветеран Кочержинської школи, учителька Лапокниш Ніна Григорівна розповідає таке:
“...В приміщеннях школи були ознаки війни; в багатьох класах ще збереглися на той час - нари, сліди знаходження коней, побиті стіни, вікна з побитим склом; захаращені приміщення різним хламом. Територія школи теж була в занедбаному стані: в саду навколо будівель пориті окопи, валялося багато німецьких касок, різної зброї, снарядів. Але школа швидко стала працювати завдяки ентузіазму педагогічного колективу і керівників місцевої влади: голів виконкому Мусієнка Василя, голів колгоспу Тихонюка Івана Федоровича та Угляра Івана Логвиновича...”
У наступні роки контингент дітей поповнювався. Кількість учнів зростала, а приміщень було мало. Тому учні навчалися в сільських хатах, а саме: хата біля Зрайченка Гната (через дорогу), хата, де зараз живе Галак Григорій; там навчалися два класи учнів. Всім було зрозуміло, що потрібно будувати нове приміщення для занять молодших школярів. Цей тягар взяли на себе батьки і вчителі. Всі роботи виконували вручну, з глини ліпили вальки і поступово росло нове приміщення. Вікна, двері та інші дерев‘яні роботи виконував учитель трудового навчання — Лисак Захар. Багато допомагав місцевий колгосп імені Леніна.
З 1948 по 1955 роки директором школи була Ковбасюк Софія Севастьянівна.
У 1954 р. школа стала середньою. Перший випуск десятого класу в 1956 році мав 27 випускників. З 1955 по 1956 роки директором школи був Селіванов Дмитро Павлович. В 1960 році знову стає восьмирічкою.
З 1956 по 1964 роки директором школи був Колісніченко Василь Данилович, з 1964 по 1967 роки - Коцюбинська Марія Микитівна, з 1967 по 1975 роки - Павлічик Броніслава Миколаївна, з 1975 по 1979 роки - Дудник Василь Михайлович.
У 1977-1978 рр. школа перейшла на кабінетну систему навчання. Переобладнане опалювання з пічного на водяне. Батьки, разом з дітьми обклали школу цеглою, добудували спортивний зал і ще декілька добудов.
З 1979 по 1985 роки директором школи була Табачна Марія Тимофіївна, з 1985 по 1987 роки - Дудник Василь Михайлович, з 1987 по 1994 роки - Павлічек Броніслава Миколаївна.
У 1989 році школа згідно Указу Міністерства освіти переходить на десятирічну форму навчання.
З 1994 по 1995 роки директором школи була Лисак Марія Федорівна, з 1995 по 2008 роки - Козоріз Лариса Іванівна, з грудня 2008 року і по 31 серпня 2012 року - Завєруха Олександр Миколайович, з 17 вересня 2012 року Кочержинський НВК очолює Румен Людмила Юріївна.